20/07/2022
300 років культурної окупації України та як буде працювати генетичний код

Це була філософська і дуже важлива розмова. Ми поговорили із захисником Харківщини Костянтином Горбелем, який пояснив, чому наша країна в окупації вже більше 300 років, і що треба робити сьогодні, аби наші діти та онуки не зробили наших помилок, братаючись із сусідом зі Сходу. 

 

2022 рік приніс Костянтину новий досвід — військовий. Він усе професійне життя присвятив розвитку культури на Слобожанщині, займався комунікаціями, мистецтвом. Після початку повномасштабного вторгнення Костянтин вивіз родину із окупації, волонтерив, та йому весь час здавалося, що він робить мало. Так і взяв до рук зброю, і пішов до лав ЗСУ. 

 

Те, що відбулося 24 лютого, Костянтин називає великим вторгненням у восьмирічній війні, яка триває 300 років.  Ще він розповів про те, як московити нас окупували багато-багато років тому, знищуючи нашу культуру. 

 

300 років війни, або до чого тут “Іронія долі…”

 

“Свідомо окупація відбулася дуже давно. Починаючи з використання культурного інформаційного продукту, який створює спільні цінності. Наприклад, людина, яка з тобою під новий рік дивиться “Іронію долі…”не може бути тобі чужою, вона є близькою”, — пояснює Костянтин. 

 

Культурна та інформаційна окупація відбувалася планомірно, починаючи з часів козацтва. Але кращим буде приклад радянського періоду та часів незалежної України. За словами Костянтина Горбеля, запорєбрикові створювали та насаджували українцям культурні та інформаційні цінності. Вливали гроші у розвиток власної культури — в естраду, кіно. Паралельно з цим з української культури робили наступне - біла хата, дядько з вусами і люлькою виконує якусь дуже примітивну пісню. 

 

“Але українська культура набагато глибша і більша, проєвропейська, якщо не зважати на ту шароварщину, з якою ми боролися. У нас було круте мистецтво на початку ХХ століття. А його фактично вбили, починаючи від Леся Курбаса, того ж Мирослава Скорика, який створював світову музику, орієнтовану на європейського слухача… А нам підсовували низькопробний російський продукт”, — пояснює Костянтин.

 

За порєбріком створювали спільний інформаційний та культурний продукт, а він вже формував спільні цінності. Так і з’явилось широке поле для пропаганди, на яке вже сіяли зерно зла і відторгнення всього українського.  І тепер, як виявилось, свідомість людей, яких десятиліттями переконували, що українці і росіяни — один народ, дуже важко змінити. Але повномасштабна війна в багатьох українських головах стерла цей стереотип. 

 

Що робити з культурною окупацією

 

Для себе Костянтин вирішив, що буде робити все можливе для того, щоб його діти пам’ятали і знали, хто і за що вбиває українців. Щоб наступні покоління не повторювали наші помилки, адже наші батьки не пам’ятали і переважно не говорили про це. 

 

Глобально ж, на думку захисника, українцям потрібно бути менш толернатними та більш безкомпромісними у цілій низці питань. “В тому ж питанні мови, бо є різниця, як ми говоримо. Я не звинувачую російськомовних людей. Вони не за власним бажанням вчили цю мову. Вороги створили всі підстави для того, щоб у великих містах українська мова сприймалась, як ознака провінційності”, — пояснює Костянтин Горбель.

 

Він вважає, що в якості прикладу не варто наводити інші двомовні країни, бо у них інший досвід. У деяких країнах двомовність формувалась політично, коли на одну територію приїжджали люди з ознаками якоїсь культури, говорили двома мовами, домовились і почали жити в одній державі. 

 

“В Україні ж ситуація зовсім інша. У нас 300 років культура і мова пригнічувались. Тому толерантність до другої мови — це питання безпеки, а це значить, що ми маємо бути безкомпромісними”, — впевнений Костянтин. Він наводить приклад Німеччини: де етнічним німцям, які жили і виросли в Україні, пропонують варіанти. Або вони відмовляються від українського громадянства і отримують преференції, або залишаються у Німеччині на правах вимушених переселенців з можливість отримати низькокваліфіковану роботу. На щастя, українці вірять в ЗСУ і чекають повернення в Україну.  

 

“І це питання до тих толерантних країн, у яких питання мови і національності безкомпромісні. Вони розуміють значення мови, значення культурного продукту, інформаційної безпеки. Ми, на жаль, стільки років гралися у цю толерантність, і маємо те, що маємо”, — говорить Костянтин. 

 

Також ніяких компромісів не має бути по відношенню до культурних продуктів. І такий курс потрібно тримати не одне десятиліття. Костянтин вважає, що варто забути і про спекуляції на питанні мови, коли політики свідомо ділили нас на українців та неукраїнців. 

 

“У нас травмоване суспільство совком, фактичною культурною окупацією”, — говорить Костянтин. 

 

Про самоідентичність під окупацією

 

Сьогодні окупанти масово намагаються затриколорити всі території, де вони тимчасово закріпили свої позиції. Там  ворог випускає бойові листки з пропагандистською інформацією, завозить підручники орієнтовані на російську шкільну програму. В Маріуполі, наприклад, на вулицях промивають мізки, включаючи відео на спеціальних пересувних екранах. 

 

Костянтин впевнений, що росіянам не вдасться окупувати свідомість українців. 

 

“Не треба їх переоцінювати . Я переконаний — те, що ми називаємо генетичним кодом, спрацює. Будь-якому українцю не треба пояснювати, що значить візерунок на вишиванці, він йому близький, так само як і мова, і пісні. Якщо візьмемо навіть Бєлгородську область, там же у селах говорять українською говіркою, співають українські пісні. Як би та імперія не намагалась знищити українське, їм не вдалося навіть на тих територіях і за 300 років. То ж за невеличкий період це зробити не можна”, — впевнений Костянтин Горбель. 

 

Про війну

 

“Ця велика війна — це логічне завершення тієї клятої імперії. І я думаю, що сам по собі напад на Україну — це початок кінця”, — говорить захисник.  

 

І щоб пришвидшити цей процес, тримати фронт потрібно і в тилу. Ті, хто займаються культурою, мають просувати гарний український продукт. Ті, хто відповідає за інформаційну політику, повинні на всі 100% проводити її якісно, вона має бути більш активною, ніж раніше. 

 

“Кожен має бути на своєму місці, не всі мають бути в окопі”, — говорить Костянтин. 

 

 

Рецепт успішної держави

 

За словами Костянтина, він дуже простий. Потрібно сплачувати податки і дотримуватись закону — тоді усе буде працювати. 

 

“Переконаний, що суспільство зміниться, що люди будуть більш дбайливі один до одного.  Можливо, ми навчимося обирати політиків не за особисті якості, або по байдужості. Війна стягнула багато масок, люди відкривають інші якості. Ці всі речі не пройдуть марно. Сьогодні виборюється українська нація, вона народжується. Перемога буде за нами, але не можна розслаблятись. Ми платимо величезну ціну, йдуть найкращі”, — говорить Костянтин.